Напередодні Міжнародного жіночого свята, вирішуючи редакційні питання, я завітав до заступника міського голови, голови партії промисловців і підприємців України Людмили Всеволодівни Денисюк. Владний кабінет, миловидне і разом з тим мужнє обличчя жінки-посадовця високого рангу вразили незвичним контрастом: жінка і влада, ніжність і суворість, безліч серйозних проблем і вишукано доглянута зовнішність. Як таке може поєднуватись у єдину природну гармонію?

Ось що на це сказала Людмила Всеволодівна:

- Я належу до того типу жінок, які влаштовують своє життя самотужки, можуть позитивно впливати на навколишнє середовище і відчувають здатність змінювати процес розвитку суспільства на краще.

Таку впевненість у житі надали мені заняття спортом. У дитинстві я серйозно займалася баскетболом, закінчила дитячу спортивну школу, потім неодноразово виступала в обласних змаганнях. Тож школу невдач та успіхів пройшла повністю. Саме вони й загартували мене для подальших життєвих іспитів.

- І яким був перший іспит?

- Це була чисто технічна робота з макетування та створення прес-форм для поліуретанових виробів. Спочатку працювала на заводі "Вулкан", куди влаштувалася відразу після інституту "Технологій та конструювання", потім – з німецькою фірмою "Десма" і т. д. Головним моїм правилом було: "Все потрібно робити професійно та красиво". Саме цьому життєвому принципу навчала я своїх студентів у технікумі, а згодом і в інституті Легкої промисловості, де паралельно працювала викладачем.

- Як склалася Ваша подальша доля?

- Як у жінки, були в мене і злети, і падіння. Та я завжди казала і кажу собі зараз: «Краще завжди попереду». Якщо ставлю перед собою мету, я все інше відкладаю на другий план…Але я людина, яка має Бога в душі. І ніколи я не зроблю такого, що творить зло. Роблю все з оцінки совісті і честі.

Коли в країні почався розвал, підприємства пішли з молотка, вітчизняної продукції не було, я пішла іншим шляхом: почала свою особисту справу - створила спільне з італійцями підприємство «Демі фешен». Своє трикотажне виробництво я почала створювати з нуля. Спочатку за підтримки партнерів закупила найкраще обладнання найвідоміших фірм (навіть зараз в Україні серед приватних підприємців). Потім налагодила виробництво, домоглася високої якості швейних виробів з використанням високоякісної сировини. Зараз ця продукція йде і в Італію, Росію, Німеччину. Дуже багато замовлень на Євросоюз і Росію. На жаль, на внутрішній ринок ці вироби йдуть незначною кількістю - наших людей поки що цікавить щось подешевше…

- Чи важко було переходити з бізнесу на службову роботу?

- На початку було дуже складно. Але тепер, коли я повністю пройшла тернистий шлях підприємця, на собі відчула всі проблеми, з якими щоразу стикаються бізнесмени, я бачу, що справді потрібно вітчизняному бізнесу, розумію і знаю, як йому допомогти. Адже є основні важелі, від яких залежить успіх розвитку держави: законодавча, судова та податкова. А для бізнесу треба не так вже багато: налагодити систему розумних бізнес-кредитів, зробити дієвою систему захисту прав приватної власності (від маленького лоточку до великого заводу), забезпечити умови чесної конкуренції. Крім того, бізнес (і середній, і малий), якщо він «став на ноги», повинен бути соціально відповідальним…

- Але як побачити ті «ноги», якщо переважна більшість підприємств – в «тіні»?

- Згодна, 90% коштів від бізнесу – в «тіні». І саме тому ми з вами їздимо такими дорогами, споживаємо такі товари, а потрапивши у лікарню, ризикуємо вмерти від звичайної простуди. А щоб ці кошти йшли за призначенням, треба створити зовсім інші умови для ведення малого та середнього бізнесу. Іншими словами, лобіювання розвитку вітчизняного бізнесу повинно бути передусім з боку держави. До речі, влада усіх розвинених країн саме так і робить. Таким шляхом іде і столична влада. Кредити ми надаємо в першу чергу тому бізнесу, який займається виробництвом, інноваційними програмами, створює робочі місця (75% кредитів ми виділяємо за рахунок бюджетних коштів)…Я з цим живу, засипаю та просипаюся.

- І як розвивається зараз столичний бізнес?

- У минулому році в Києві було зареєстровано понад 40 тисяч нових суб’єктів господарської діяльності. Це на 12% більше, ніж у 2006 році. І що важливо, поряд з торгівельними підприємствами стрімко почали розвиватися підприємства виробничі, особливо високотехнологічні, пов’язані з комп’ютеризацією, програмуванням тощо. Тож не дивно, що 83% усіх надходжень до столичного бюджету йде за рахунок малого та середнього бізнесу. А найголовніше - розвиток підприємницької діяльності у Києві вже досяг рівня столиць європейських країн.

- Чим можна пояснити такий злет?

- Насамперед прозорою та чесною політикою кредитування бізнесу. Крім того, ми надаємо нашим підприємцям другу освіту (економічну, фінансову, бухгалтерську тощо). Причому 50% вартості їх навчання (в основному у Київському торговому інституті) оплачується за рахунок бюджету. Кращих із студентів ми на конкурсній основі відправляємо на стажування у провідні фірми Західної Європи.

• Чи передбачається у найближчому майбутньому підвищення податків для підприємців?
  
• Безумовно, і з цього приводу дуже багато думок. Але у даному питанні мені подобається ідея диференційованого підходу, з визначенням масштабу бізнесу, його доходів. Якщо людина лише почала свою підприємницьку діяльність або доходи її ростуть повільно, треба призначати один податок; якщо якесь спільне підприємство оперує шестизначними цифрами – інший. Головне, чого треба тут уникнути, - повального банкрутства малих підприємств.

• Яке Ваше відношення до проблеми грального бізнесу?
• Я згодна з фахівцями, які вбачають негативні наслідки від діяльності гральних автоматів. Авжеж, цей бізнес не повинен збагачуватись на «останніх копійках», його клієнтами не повинні бути діти, підлітки та бідні люди. Але все ж таки - це бізнес, і підходити до питання його діяльності треба зважено. Думаю, повинна бути єдина законодавча база для ведення цього бізнесу, де здоровий глузд і економічна доцільність знайшли б спільну мову. Звісно, створення київського «Лос Вегасу» потрібне, це безперечно. Але чому не залишити у Києві діяльність казино, закритих гральних залів у коштовних готелях?

- Що реального робить столична адміністрація і особисто Ви у питанні подолання корупції?

• Рівень корупції в Києві, як і в Україні в цілому, дуже високий. Один з найреальніших і найдієвіших заходів, які ми зараз впроваджуємо, - це створення у Києві єдиного дозвільного Центру. Взагалі ми його вже створили і зараз дуже повільно, але запускаємо. Головне завдання цього центру – обмежити до мінімуму спілкування чиновників і підприємців. Адже саме це «спілкування» і породжує віруси кумівства, хабарництва, тіньової економіки. Єдиний вихід тут – організувати «спілкування» за принципом «єдиного вікна»: здав у вікно документи - через певний термін їх забрав. Причому, заявник зобов’язаний сплатити офіційне державне мито, а чиновник, якщо він і надалі хоче отримувати від держави заробітну плату, повинен виконати подання у призначений термін. Погодьтеся, це – серйозний удар по вітчизняній корупції та хабарництву. Передбачаю протистояння деяких посадовців і депутатів на сесії Київради, де цей проект прийматиметься. Саме тоді можна буде неозброєним оком побачити хто є хто у нашій владі…

• Ваше відношення до існуючої системи захисту прав споживачів?
• Цими справами займається Головне управління захисту прав споживачів в м. Києві. Його роботу можна назвати негативною, але не внаслідок бездіяльності. Основна проблема – Управління не має права карати порушників. А приписи, які його працівники складають, вже давно практично не діють. У місті навіть немає лабораторії, яка б проводила незалежну експертизу якості товарів. Тому я зараз працюю над реформуванням цього Управління, на державному рівні піднімаю питання створення умов для належного захисту прав споживачів.

• Наші читачі скаржаться на те, що у Києві зникають продовольчі магазини, особливо у центрі…
• Я неодноразово зверталася до голів районних адміністрацій з дорученнями (навіть з особистим підписом мера) про надання схем розміщення продовольчих магазинчиків, розвитку їх мережі, яка б задовольняла потребу місцевих жителів. Жоден голова до цього часу відповіді не надав. Напевне тому, що, враховуючи нинішні оренду та податки, такі магазинчики у центрі часто не витримують конкуренції з великими супермаркетами, а подекуди просто стають нерентабельними. Тому зараз розробляється система соціального захисту цього виду бізнесу. Підприємцям, що відкривають продовольчі магазинчики, надаватимуться комунальні приміщення з іншим розміром орендної плати. Вони користуватимуться системою спеціальних пільг, які дадуть підприємцям змогу і себе прокормити, і задовольнити потреби киян. Така система вже почала впроваджуватись у Шевченківському та Печерському районах міста.

• І все ж, яка у Вас зараз найнагальніша проблема?
• Дозволи на будівництво під «Євро-2012».

• Дивно, як Ви встигаєте з усім цим впоратись? Адже у Вас сім’я, Ви – жінка…
• …До того ж мати. Мати найкращої та найрозумнішої у світі доньки, яка день за днем потребує все більше і більше уваги.

• Вже доросла?
• Так. У цьому році готується піти до школи. Але вже вміє читати, писати, залюбки спілкується з комп’ютером.

• Людмило Всеволодівно, що б Ви хотіли побажати напередодні свята 8 Березня жінкам Києва та України?
• Того, що завжди бажає мені донька у найщиріші хвилини нашого спілкування. Притиснувшись до мене своїми рученятками, вона промовляє: «Мамо, будь щасливою!». Тож і я, звертаючись до жінок України, кажу їм щиро: дорогі бабусі, матері, жінки та дівчатка, будьте щасливими! А це означає бути передусім здоровими, розумними, добрими та багатими. А я з свого боку прикладу усіх зусиль, щоб це побажання якнайскоріше втілилося у життя.

СЕРГІЙ ВЯТКІН, «ГроЗа»