У Запоріжжі протягом тижня кожен охочий має доступ до архівів про голодомор 1932-33 років. Там відкрилася виставка "Розсекречена пам’ять". За певної іронії долі, виставка працює на вулиці Чекістів у приміщенні колишнього запорізького обкома компартії, яка безпосередньо причетна до подій початку тридцятих років. Зараз тут обласний краєзнавчий музей. На відкритті, яке тут вважають безпрецедентною подією, були присутні кілька сот відвідувачів – представників органів влади та громадськості, дослідники.

Про голодомор уже сказано багато, але ж наочно ознайомитись із розсекреченими документами – такої нагоди у запоріжців ще не було. Більше сотні наказів директив щодо хлібозаготовок і каральних заходів проти тих, хто не бажав підкорятися генеральній лінії партії - все це сумний і трагічний літопис минулого. На виставці присутній і окремий стенд щодо голодомору на Запоріжжі. Це – директиви про необхідність виконання планів хлібозаготовок за будь-яку ціну, в тому числі за рахунок так званого страхового зерна – того, яке треба залишати до нового врожаю. Це також документи про репресії стосовно тих, хто не підкорявся генеральній лінії партії та навіть місцевого керівництва за оприлюднення фактів голоду на Запоріжжі.

Особливістю запорізького голодомору було те, що тут не було адмінкордону з Росією, куди жителі інших регіонів намагалися тікати попри кордони чекістів. У селах по Дніпру голод був менш відчутний, але в степах вимирали цілі населені пункти. Неможливо було й самотужки влаштуватися на роботу в місті, де великими темпами йшла індустріалізація. Людей туди набирали централізовано. Але й зголоднілі селяни намагалися тікати з сіл. За словами представників центрального апарату СБУ, з запорізьких вокзалів щодня вивозили сотні трупів селян, у яких вистачало сил хіба що дістатися міста в пошуках роботи та порятунку від голоду.