За два останніх роки Кіровоградська область не отримала з державного бюджету жодної копійки на розвиток уранової галузі в рамках державної програми забезпечення постійного розвитку регіону видобутку та первинної переробки уранової сировини на 2006-2030 роки.
Всього на цей період заплановано виділити області 1,712 мільярда гривен, для спрямування на технічне переобладнання та реконструкцію уранового виробництва, удосконалення соціальної сфери, розвиток транспортної інфраструктури та захисту навколишнього середовища.
На сьогодні 95% від усіх розвіданих в Україні запасів уранової руди сконцентровано на території Кіровоградської області, де майже 40 років працюють Смолінська та Інгульська шахти, а наступного року планується запуск Новоконстянтинівського розрізу.
Та цим роль області в урановому видобутку не обмежується, бо в Петровському районі знаходиться ще сховище відходів уранового виробництва четвертого класу небезпеки, що наповнюється радіоактивним брудом з спідньої Дніпропетровщини. Це призвело до суттєвої деградації земельних ресурсів регіону, високого рівню забруднення атмосфери, підземних та поверхневих вод, накопиченню великої кількості небезпечних виробничих відходів Наслідком подібної діяльності є суттєве погіршення стану здоров’я населення області, зменшення народжуваності та високий рівень смертності. В Кіровоградській області фіксується 434 випадки онкологічних захворювань на 100000 населення, що на 25% більше середнього показника в Україні.
На першому етапі реалізації державної програми планувалося вирішити першочергові екологічні та соціальні проблеми. З цією метою з держбюджету обіцяли (на потреби всієї області) 114,891 млн. грн.. в 2006 році та 148,588 млн. грн.. в 2007 році, але згадані кошти українські уряди в бюджети так і не заклали. Голова обласної ради Микола Сухомлин назвав такий стан речей – «українською гімнастикою – чуханням». Нажаль, судячи з наведеного, ідея української енергетичної незалежності не всіх в українському уряд надихає. Згадані майже два мільярда мало того, що не запрацювали, але по суті в розбивці на 25 років є краплиною в мор від справжньої потреби для розвитку галузі та захисту навколишнього середовища від наслідків її розвитку.
ukr.net
