Журналістське розслідування чи переслідування?

Category: #статьи Published: Monday, 26 September 2016 Written by mediaUA

 

Ця історія розпочалася ще у 2008 році, коли сусіди по сходовому майданчику кв. 5 і кв. 6 вирішили, у зв'язку із відсутністю грошей в органах місцевого самоврядування, за власний кошт взялися відремонтувати дах старого будинку в історичній частині Львова по вул. Ф. Ліста з реконструкцією горища.

Фактичною підставою для реконструкції був аварійний стан даху, про що йшлося у наказі департаменту житлового господарства й інфраструктури Львівської міської ради №126 від 31.03.2010 року. На основі цього наказу, після виготовлення у Львівській філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "Проектреконструкція" робочих проектів реконструкції кв. 5 і кв. 6 по вул. Ф. Ліста 10, департамент містобудування Львівської міської ради прийняв наказ №А-109 від 07.04.2011року про вимоги до архітектурно-планувальної частини та реконструкції вказаних квартир. Основною метою реконструкції горища зазначеного будинку було усунення його аварійного стану шляхом проведення ремонтно-будівельних робіт коштом Луць Л. А. (кв. 5) і Заячук Т. М. (кв. 6) відповідно до затвердженого проекту, який був погоджений у відповідних інстанціях.

Луць Л. А. виконала ремонтні та відновлювальні роботи у2012 році, Заячук Т. М., яка фактично не проживає у кв. 6 по вул. Ф. Ліста, 10, а здає її в оренду, суттєво відхилилася від проектної документації, не виконала робіт з усунення аварійності будинку та відновлювальних робіт, виокремила самостійне приміщення на горищі, а суцільну дахову поверхню перетворила на каскад з перепадом до 70 см. Це створило загрозу для руйнації будинку, якому вже понад 100 років і небезпеку для мешканців, які неодноразово зверталися до Заячук Т. М., органів місцевого самоврядування та державної влади, вказуючи на ці й інші порушення, проте не дочекалися ні їх усунення, ні будь-якого іншого реагування. Зверталися вони і до засобів масової інформації, результатом чого були інтернет-публікації, проте і на них не відбулося реагування відповідних осіб: Львівські банкіри здійснили рейдерський захват (www.ord.ua.com/2012/08/24;h.ua./story/361893); Невипадкові випадковості реконструкції квартир (media ua.com.ua/detail/102034).

У вересні 2012 року до Галицького районного суду була подана позовна заява про зобов'язання Заячук Т. М. привести приміщення відповідно до затвердженого робочого проекту. Суд збирав докази, не розглядаючи справу аж до серпня 2016 року, хоча за його ж ухвалою у матеріалах справи вже були і висновки КНДІСЕ від 24.06.2014 року про відхилення з боку Заячук Т.М. від робочого проекту, яким він так і не дав оцінки. Проте для Луць Л. А. такі зволікання вилилися у переслідування і, як виявилося пізніше, не лише з боку Заячук Т. М. та й її представника Саміла Б. Й. (колишнього керівника протокольного відділу Львівської міської ради), а й представників деяких політичних сил і працівників банку "Львів", де членом спостережної ради є донька Заячук Т. М. – Заячук І. І. Вона ж є директором ТзВО "Нью прогрес холдінг", яке у 2006 році стало власником цього банку. На спірну ж квартиру ще з 2007 року постійно оформляється кредит на Заячук Т. М., який у 2012 році був оформлений вже на іншу особу в сумі до 2 млн грн, а гарантом цього кредиту є працівник банку "Львів" Заячук І. І. Утім працівники банку неодноразово давали зрозуміти Луць Л. А., що в разі її відмови від претензій до Заячук Т. М., життя її налагодиться, в іншому випадку її чекають великі неприємності.

І обіцяне почалося справджуватися. Так, Заячук Т. М. почала писати звернення керівництву Львівського національного університету ім. Івана Франка, а її донька та інші "прихильні до неї і банку "Львів" стали частими гостями у декана юридичного факультету та керівництва університету, де працює Луць Л. А. Наприклад, представник Заячук Т. М. Саміло Б. Й., користуючись адвокатським посвідченням пана Яковини, направляв запити за місцем роботи, в яких поширював неправдиву інформацію.

Судово-лінгвістична експертиза підтвердила,що в одному із таких звернень Заячук Т.М. міститься інформація негативного характеру щодо Луць Л.А.,яка порочить її ділову репутацію.

Але справжнє переслідування почалося з жовтня 2014 року, після залучення опонентами Луць Л. А. журналіста Корнієнка В. Є., який пропрацював значний період у комуністичній пресі, а ще близько восьми років був помічником депутата від комуністичної партії пана Голуба О., який, за інформацією деяких ЗМІ, перебуває нині зі всією родиною у Москві.

Корнієнко В. Є., використовуючи членський квиток Національної спілки журналістів України, почав у пресі :переслідування та дискредитацію Луць Л.А. Лише до Львівського національного університету, де працює Л. Луць, він направив понад 60 запитів, які часто містили не лише недостовірну, але і дискредитаційну інформацію, такого ж характеру запити, заяви та листи скеровувалися до наукових установ, органів державної влади, депутатів та ін. Так, у листопаді 2014 року один з таких листів був направлений керівнику управління СБУ у Львівській області Андрейчуку В. Г., Голові СБУ Наливайченку В.О., Генеральному прокурору України Яремі В. Г., Президенту України Порошенку П. О., Прем'єр-міністру України Яценюку А. П. Інформація, яку збирав Корнієнко В. Є., не мала ніякого відношення до цивільно-правового спору, це мало вигляд тотального стеження та переслідування особи. Окрім того, збиралася інформація про сім'ю, родину, аспірантів, студентів, співробітників, дані про доходи, стан здоров'я тощо. А потім у перекрученому вигляді поширювалися через засоби масової інформації, зокрема через інтернет-видання. Наприклад, на інтернет-ресурсі «Правком», «Гал-інфо», на сайті Львівської обласної організації НСЖУ таки матеріали оприлюднювалися у грудні 2014 року. Хоча вже у грудні 2015 року Львівська обласна організація НСЖУ спростувала цю інформацію як неперевірену та недостовірну. Наприкінці 2014 року Корнієнко В. Є. і Заячук Т. М. звернулися до правоохоронних органів про відкриття кримінального провадження, яке після надання Луць Л. А. необхідних матеріалів було закрито, хоча правоохоронці чомусь забули внести відомості до ЄРДР щодо Корнієнка В. Є і Заячук Т. М. про завідомо неправдиве повідомлення про скоєння злочину.

У грудні Луць Л. А. звернулася до Сихівського районного суду м. Львова і Шевченківського районного суду м. Львова з позовами до Заячук Т. М. та Корнієнка В. Є за захистом честі, гідності та ділової репутації, ці справи й донині не розглянуто. У відповідь Корнієнко В. Є. і "компанія" активізували тиск та дискредитацію у зверненнях до різноманітних інстанцій, зокрема до Міністерства освіти України та Львівського національного університету зі звинуваченнями Луць Л. А. вже у плагіаті, вимагаючи позбавити її наукового ступеня та вченого звання, а також у корупційних діях, хоча такі дії є об'єктом відповідальності лише державних службовців, а посади професорсько-викладацького складу, як відомо, до цього переліку не входить. У цих запитах ставилися також вимоги про видачу даних про доходи, внутрішню університетську документацію, про аспірантів Луць Л. А та ін. У результаті такого тиску у жовтні 2015 року відбувався перегляд докторської дисертації Луць Л. А. спеціалізованою радою із захисту докторських дисертацій Інституту держави і права ім. В. Корецького НАН України, яка прийняла рішення про відсутність підстав для позбавлення Луць Л. А. наукового ступеня доктора юридичних наук.

Після цього Корнієнко В. Є. і "компанія" почали переслідувати аспірантів Луць Л. А. Водночас тиск чинився і на суддів шляхом дискредитаційних публікацій, втручанням вищих судів, депутатів, політпартій.

У жовтні 2015 року Луць Л. А. звернулася з позовом до Заячук Т. М. і Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту ДАБІ у Львівській області про скасування декларації щодо готовності об'єкта кв. 6 по вул. Ф. Ліста, 10 до експлуатації та протиправну бездіяльність ДАБІ у Львівській області. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року

позовні вимоги у частині протиправної бездіяльності ДАБІ у Львівській області задоволені, щодо іншого – розгляд справи продовжується.

Окрім цього, 26.08.2016 року прийнято рішення і Галицьким районним судом м.Львова, яким задоволені позовні вимоги що ставилися до Заячук Т. М. про проведення реконструкції кв. 6 по вул. Ф.Ліста, 10 відповідно до робочого проекту. Щоправда рішення приймалося доволі швидко, без належного судового дослідження матеріалів та з’ясування всіх обставин справи, а лише на підставі клопотання представника. Його основною метою було зняття засобів забезпечення позову, тобто заборони будівельних робіт та відчуження майна, власником якого на той час так й не була Заячук Т. М.

Все це викликає резонні запитання: а з приводу чого велося так зване журналістське розслідування протягом двох років? Чи, можливо, користуючись журналістськими правами та привілеями Корнієнко В. Є., зацікавлені особи використовують їх для зведення рахунків із опонентами.

Адже починав так зване журналістське розслідування Корнієнко В. Є. з питань реконструкції, у ході якого звинувачував Луць Л. А. у тому, що вона нібито переслідує як його, так і Заячук Т. М., хоча жодних доказів цьому не надав, а потім йому «почали здаватися» корупційні дії в діяльності Луць, а далі – ще й плагіат не лише в її наукових роботах, а й у роботах її учнів. А чи є у Корнієнко В. Є. є хоча б елементарні знання у сфері правознавства, вже не говорячи про знання у сфері загальної теорії права? Та й програми на антиплагіат, на які він посилається, також викликають сумнів. Якщо б Корнієнко В. Є. володів знаннями з права, він би знав, що окрім інших порушень інтересів особи, він насамперед порушує авторське право професора на опубліковані праці, як і права захищених під керівництвом Луць Л. А. науковців. А можливо він вважає себе експертом у будь-якій сфері та з будь-яких питань. Чи все значно простіше: він почуває себе недоторканим і впевнений у своїй безкарності. А це буває у двох випадках: або у особи відсутні знання про відповідальність, що втім не звільняє її від неї, або вона виконує доручення «впливових осіб», які обіцяють їй захист, незважаючи на закон. Саме тому він і дозволяє собі однобоко висвітлювати факти, перекручувати їх, розповсюджувати неперевірену та недостовірну інформацію, порушувати стандарти журналістської етики, маніпулювати інформаційним середовищем, зловживати свободою слова, порушувати права та свободи інших людей. Про це йдеться і у висновку експертного лінгвістичного дослідження (серпень 2016 року) щодо однієї із публікацій Корнієнка В .Є., а саме: інформація у цій публікації має негативний характер і порочить честь ,гідність і ділову репутацію Луць Л.А. Тож чи можна після цього Корнієнка В. Є. назвати журналістом?

Деякі запитання виникають і до власника банку "Львів" громадянина Республіки Ісландії, відомого ісландського шахіста М. Петурсона: чи знає він про дії, які вчиняють працівники його банку, та чи допускає він, що уряд його держави дозволив би працівникам українського банку в Ісландії переслідувати ісландського професора?

Все стає можливим за умови, коли законодавство не може належно забезпечити захист інтересів особи, судова і правоохоронна системи не діють, а політичні сили не несуть ніякої відповідальності. А що у подібній ситуації чекає будь-якого іншого громадянина України, якщо навіть професор права, яка намагалася вирішити цивільно-правовий спір, розв'язати питання в правовому полі, захистити свої права та права інших мешканців будинку, зазнала переслідувань, дискредитації, порушення у сфері професійної діяльності, честі, гідності та ділової репутації, моральних та матеріальних збитків, а ще й погіршення стану здоров'я. І це відбувається у місті Львові, яке вважається цитаделлю демократії, європейських цінностей та стандартів, мешканці якого відстоювали їх на Майдані навіть ціною свого життя.