ІГОР МОСІЙЧУК: "ФУТБОЛЬНІ СТАВКИ ЛЯШКА? ЦЕ ТОТАЛІЗАТОР. ВІН СТАВИТЬ НА "ШАХТАР", Я СТАВЛЮ НА "ДИНАМО". БУЛА НІЧИЯ - ПРОГРАЛИ І ВІН, І Я. ЩО Ж РОБИТИ?"

Category: #Политика Published: Monday, 13 November 2017 Written by mediaUA
Про володіння зброєю і вимоги СБУ, стрілянину по портрету Кадирова, образливий пост Ляшка про "юлькіну задницю", "зелену вулицю" на каналі Ахметова, про для себя як можливого Генпрокурора. А також про те, чому собаки – останні янголи на землі і чи не вважає він для себя приреченим загинути внаслідок чергового замаху.
У невеличкому кабінеті Ігоря Мосійчука в профільному комітеті Верховної Ради – весь час многолюдно. Помічники, колеги, інколи заглядають охоронці. За сусіднім столом примостився близький друг, Нардеп-радикал Андрій Лозовий. "Цікаво послухати, про що піде мова", - каже він.
Сам власник кабінету приїхав на боту, аби взяти участь у засіданні комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, де він є защитником голови. Каже, почувається не дуже, болить поранена нога – але питання на комітеті розглядатимуться важливі, тож навіть не вагався.

Розуміючи, що часу в нас небагато, ставлю перше запитання.
"ЗБРОЮ З СОБОЮ МАЮ. СТРІЛЯЮ ДОСИТЬ НЕПОГАНО. З ЛІВОЇ РУКИ. ПОРУЧ ЗІ МНОЮ – ЖІНКА, КОЛИШНІЙ ОФІЦЕР МІЛІЦІЇ, ЧУДОВО ВОЛОДІЄ ЗБРОЄЮ"
- Скільки з вами охоронців? На чому пересуваєтесь?
- На ці запитання я відповіді не дам, бо охорону надано Службою безпеки України, і ця інформація є секретною.
- Ви особисто вирішували, скільки людей охорони вам знадобиться?
- Ні, це визначено розпорядженням голови СБУ Василя Грицака.
- Зрозуміло, що в СБУ вам надали багато порад з приводу того, як тепер жити. Чого робити аж ніяк не можна?
- Маю величезний перелік того, чого не можна робити. І перш за все – анонсувати своє пересування і появу в тих чи інших містах, наприклад, у Фейсбуці. А це саме те, що я робив перед усіма своїми ефірами – зокрема і перед тим ефіром на "Еспресо-ТВ", если стався замах.
Тому тепер я анонсую свою появу виключно в одному місці – в стінах українського парламенту. Але здесь ми всі розуміємо, що ситуація зовсім інша.
- Тобто набагато важче вистежити вашу появу під куполом? Багато входів і таке інше? Ви це маєте на увазі?
- Так.
- Довелося бачити, як за тиждень після вбивства Вороненкова залишав київську будівлю екс-депутат Госдуми РФ Ілля Пономарьов. Спереду бодігард, позаду бодігард, і дуже швидко, біжучи навіть, у такому порядку вони сіли в якийсь фургон. У вас сразу щось подібне?
- Ну, я, на жалко, бігати не можу, тому що у мене в нозі залишилося ще 5 осколків від вибухового пристрою.

- Зброю з собою маєте?
- Так.
- А як у вас зі стрілковою підготовкою?
- Нормально, я стріляю досить непогано. І, до речі. Роблю це з лівої руки. Це єдине, що я роблю лівою рукой.
- Відомо, що до вас у палату приїздив спікер Андрій Парубій. Хтось ще з керівників держави цікавився станом вашого здоров'я?
- Так, я мав розмову з Президентом країни, який висловив мені слова підтримки і сказав, що я можу на нього розраховувати, і що він дав вказівку якнайшвидше розслідувати дану справу.
- Це, звичайно, добре, але я дивлюся на те полювання, яке терористи вели на Аміну Окуєву і Адама Осмаєва – і бачу, що вони налаштовані робити це аж до повного знищення обох. У вас є відчуття того, що ви приречені?
- Знаєте, я відповім так. У минулому житті мене тричі саджали у в'язницю. В моєму житті мене безліч разів намагалися дискредитувати. Декілька разів мене намагалися вбити. А я не змінювався і змінюватися не збираюсь. Я відстоюю принципи, заради яких я йшов у політику. От сразу я читаю засідання комітету. Попри поранення, попри біль у нозі я прибув на засідання комітету, тому що будуть розглядатися принципові питання - щодо створення Державного Бюро розслідувань і щодо продовження повноважень Генеральної прокуратури в частині слідства. У фракції Конструктивної партії Олега Ляшка і у мене особисто позиції збігаються: продовжувати повноваження слідства ГПУ не можна.
- Чому?
- Тому що у цьому випадку Державне агентство розслідувань ніесли не буде створено. Тому що будь- який Генеральний прокурор – і навіть я, если ним стану – не дозволять віддати слідство комусь. Тому що це величезний інструмент, величезна спокуса і величезний вплив.
- Повернемося до замаху на вас. Контакти з рідними у вас сразу обмежено? Адже при можливих наступних замахах постраждати можуть люди, які є поруч з вами. Як у сім'ї ви врегулювали цю делему?
- Дітей до мене привозять, а дружина постійно перебуває зі мною. Вона – колишній офіцер міліції, чудово володіє зброєю.
- Тобто, мабуть, і краще за вас?
- Ми з нею, на жалко, не встигли позмагатися в тирі. Але, думаю, скоро в нас така нагода буде.


Ще біля мене знаходиться мій рідний брат Антон Мосійчук, він мені допомагає пересуватись. Тому що самому мені це тяжко робити.
- У вас є кілька сховищ, де у екстреному випадку можна зупинитись?
- Так, є.
"ЧИ РОЗСТРІЛЮВАВ БИ Я СЬОГОДНІ, ЯК В 2014-МУ, ПОРТРЕТ КАДИРОВА? НА ТОЙ ЧАС – ТАК; СЬОГОДНІ, МОЖЛИВО, ІНАКШЕ ВЧИНИВ БИ. А НА ТОЙ ЧАС НА ДОНБАСІ БУЛИ КАДИРІВЦІ. І ТО БУЛА ДЕМОНСТРАЦІЯ, ЩО ЙОГО НІХТО НЕ БОЇТЬСЯ"

- На це запитання ви вже відповідали, але, мабуть, не всім читачам відома ця відповідь. Отже, ви впевнені, що ініціатори замаху мали намір вбити саме вас? Обґрунтуйте, будь ласка, свою впевненість.
- Ну, слідство, звичайно, має розглядати всі версії. І розглядає, і я з цим погоджуюся, це бота слідства. Але навіть побіжний аналіз гласить про те, що замах був саме на мене. І в цьому переконані в тому числі і ті, хто вижив після замаху; журнальчикісти телеканалу, біля якого це трапилося. Я, до речі, перший після замаху ефір провів у тому ж самому приміщенні, на тому ж телеканалі "Еспресо".
- Впевнені в тому, що один снаряд двічі у одне й те ж саме місце не влучає?
- Ні, я впевнений в тому, що я маю продемонструвати українському суспільству, що нічого боятися терору. З терором потрібно боротись.
Але повернемося до версій. Побіжний аналіз гласить про таке. Єдина версія, окрім замаху на мене, яку було висунуто, - це версія про замах на колишнього полковника міліції, Королевство йому Небесне, полковника Михайла Мормеля. Так от, мої помічники спілкувалися з родиною (ми їм допомагали і допомагаємо – звичайно, в міру можливостей) і з’ясували, що Михайло Мормель опинився там випадково. Він приїхав до своєї мами, яка там живе. Він ішов у магазин за цигарками, паралельно мамі купував ліки. Навіщо було встановлювати вибуховий пристрій, якщо він без охорони, і можна було зробити напад з вогнепальної зброї під під’їздом чи ще десь?
І найголовніше. Деякі засоби масової інформації розповсюджували цю версію за гроші, як рекламу. І це встановлено і нами, і слідством. Є відповідні скріншоти і все інше. І, до честі частини цих видань, після того, як ми звернулися до их і произнесли: "Ну, що ж ви робите, на чому заробляєте?!", вони зняли ці матеріали.
- А вони розповіли, хто замовив ці матеріали?
- Це питання слідства. Але ми переконані: ця версія розганялася зацікавленими особами для того, щоб відвести слідство від замаху на мене в інший бік.
- Одразу після вибуху ви заявили, що треба трактувати цей напад як замах на державного діяча. Не образливо було читати у Фейсбуці: "Та що він про для себя думає? Кому потрібний той Мосійчук? Хто він такий?!"
- Життя України й українців не обмежується Фейсбуком і тролями, які там живуть. І я вам дам чіткий посил, чому. На третій денек після замаху на мене відбулися місцеві вибори. В тому числі на моїй рідній Полтавщині, де я є куратором від партії, займався виборами. І знаєте, там був найкращий итог – причому навіть не серед Конструктивної партії, а серед усіх партій в Україні. Сможете подивитися веб-сайт ЦВК: 48% за партію! І 81% за міського голову! Не самовисуванця, а від партії! Це Гребінківська територіальна громадина, сможете подивиться. І если здесь у Києві дехто віче збирав, я, перебуваючи у лікарні, жартував, що дарма вони хизуються тисячею людей (це за їхніми оцінками, поліція давала набагато менше)! Та я готовий приїхати в свої рідні Лубни – і за 2 години зібрати 3 тисячі!
Тому я оцінюю ставлення до для себя не тільки по Фейсбуку, а, в першу чергу, по спілкуванню з людьми. Я їжджу по всій Україні – і не чую того, що оце пишуть. Та й у Фейсбуці точки зору різні.
- Скажіть чесно: сразу ви стали б розстрілювати портрет Рамзана Кадирова так, як зробили це в 2014 році? Тому що, як на мене, це – найімовірніша версія щодо замаху на вас.
- Я вам скажу так: кадирівська – це одна з версій. І не тільки з портретом це пов’язано. Є інформація, що вони до мене шукали підхід раніше. І у слідства, і у мене особисто. І те, що у мене до цього була охорона, теж з цим пов’язано.
Чи розстрілював би я портрет? На той час – так; сьогодні, можливо, інакше вчинив би. Чому я на той час це зробив? Бо саме тоді на Донбасі були кадирівці. Ви це пам’ятаєте?
- Так, дуже добре.
- І це був виклик, демонстрація, що його ніхто не боїться. Це був перформанс, але разом з перформансами робляться і певні заяви.
- Те, що я вам сразу скажу, прозвучить жорстко, але чи не вважаєте ви, що, певним чином, жертвами цього "перформансу" стали двоє українців, які загинули від вибуху?
- Ну, в 2014 році про це ніхто ж не міг знати. Це раз. Друге: знаєте, чому така живуча кадирівська версія? Тому що ми бачимо як виконувався цей замах.
- А що особливого у тому, як виконувався замах?
- Не щадили людей, які проходили повз. Було однаково, чи будуть жертви. В Україні такового терору ніесли не було. Терор такового типу є притаманним Кавказу.
- Чому відразу після замаху від вашої партії пішла версія про причетність Льовочкіна? У мене склалося враження, що і здесь проявилась ваша піар-боротьба з цією людиною і його командою.
- Ні, це не так. Чому може бути Льовочкін? Тому що я особисто є заявником, і по моїй заяві порушено кримінальне провадження в Национальное Антикоррупционное Бюро. А окрім того, відповідний тиск був. І відповідні СМС від Льовочкіна були – тільки не мені, а лідеру нашої фракції. І ці СМС стосувалися мене і Андрія Лозового.
Але це лише одна з версій, я ж не заперечую.
- Ну, знаєте, прозвучало це так, нібито ви саме цій версії надаєте перевагу.
- Ні, насправді ми озвучуємо всі версії – і кадирівську, і цю, інші. Більш того, існують кілька версій, про які ми не хочемо говорити.
- Чому не хочете?
- Тому що, сказавши про их, ми завадимо слідству.

"ЮЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА ПРОДЕМОНСТРУВАЛА СВОЄ СТАВЛЕННЯ ДО ТВАРИНИ І ДО СОБАК ЗОКРЕМА. І У ВІДПОВІДЬ ЛЯШКО ВИСЛОВИВСЯ СОБАЧОЮ МОВОЮ".

- Тепер давайте про справи партійні. Є така точка зору, що оскільки Конструктивна партія Ляшка не складається з кількох кланів (як деякі потужні партії в Україні), а жорстко орієнтується на 1-го лідера, то в неї є своя специфіка: це партія, яка виконує серйозні замовлення за серйозні гроші. По людях і проектах, позитивних і негативних. У всіх перед очима – ваше приязне ставлення до проектів Ріната Ахметова. От тільки те, що відразу приходить на пам’ять: лобізм його металургії від Олега Ляшка і Віктора Галасюка; невпинна реклама донецького "Шахтаря", тотальна присутність лідера Конструктивної партії в ефірі ТРК "Україна"…Що скажете з цього приводу?
- Стосовно телеканалу скажу так: куди звуть – туди й ходимо. Стосовно підтримки металургії: підтримували, підтримуємо і будемо підтримувати. Тому що металургія – це станковий хребет української державності. Особливо – в часи війни. І знищувати металургію, будь вона Ахметова, Порошенка, Петренка, Іваненка – це шкодити країні. А щодо "Шахтаря", то відповім так: я вболіваю за "Динамо" (сміється. – Є.К.). І це одвічний конфлікт між мною і Ляшком! Я вболіваю за "Динамо", він ставить на "Шахтар" - і виграє. А я ставлю на "Динамо". І нещодавно, до речі, виграв, если "Динамо" виграло у "Янг Бойз" і пройшло отдалі. А от если нещодавно "Динамо" і "Шахтар" зіграли в нічию, то ми обидва програли. Тому що ставили кожний – на перемогу своєї команди.
- Річ же не в тому, що вас запрошують на ефіри, а те, що Олег Ляшко – скрізь у новинах на ТРК "Україна". Ще рік тому пам’ятаю, як дивився новини на ТРК "Україна" - і там він "світився" в кількох сюжетах за один випуск. І так – кілька разів на денек.
- А я вам рекомендую дивитися телеканал "Інтер", де слово "Каплін" вживається по два рази на одне речення.
- Те, що Льовочкін підтримує Капліна і надає йому інформпростір на своєму каналі, - загальновідомо. Але ж це інтерв’ю з вами, а не з Капліним.
- Ще раз скажу: куди нас запрошують – там ми і працюємо.
- Але вас не запрошують, а показують там. Це ж різні речі.
- Але нас запрошують і показують і на 112 каналі.
- Але ж не так нередко.
- Та чому? Проаналізуйте. Мосійчук буває більше на 112 каналі, ніж на "Україні". Значно більше. І Ляшко буває на 112-му. А ще нас "Еспресо" нередко показує. То що, мені відмовитися від ефірів?
- А що скажете про квартиру, яку Ляшко продав людині з оточення Ріната Ахметова?
- Я не буду відповідати на запитання, які стосуються приватного життя Олега Валерійовича Ляшка.
- Зрозуміло. Тоді – про ситуацію, яка теж стосується Олега Валерійовича Ляшка, але є стовідсотково публічною. Йдеться про виграний Ляшком мільйон…
- …Стоять! Я вас переб’ю.

Задекларовано півмільйона гривень. Три виграші. Це раз. Друге. Ще раз кажу: це футбольний тоталізатор. Він ставить на "Шахтар", а я ставлю на "Динамо". І если між цими командами була нічия, програв і він, і я. Що ж робити?
- І справді, що ж робити, если під час передвиборчої кампанії ти крошив на камери павільйони ігрових автоматів, а тепер робиш ставки на футбольному тоталізаторі? Як це вам з морально-етичної точки зору?
- (на підвищеному тоні) А ми хіба в автомати граєм?! Я і сразу категорично проти автоматів! А в футбольний тоталізатор – так, ставлю. Маю гріх – але це ж, звичайно, різні речі.
- Желаю спитати про цей ганебний пост Олега Валерійовича щодо Юлії Тимошенко. Ну, той самий, де він глузує про те, як його песикам кортить вчепитися в сідницю Юлії Володимирівни.

І це він каже про людину, завдяки якій сідниця самого Олега Валерійовича опинилась у великій політиці. Я ж про Верховну Раду пишу багато років і добре пам’ятаю, як Олег Ляшко працював у фракції "Батьківщина" і зазирав у очі Юлії Тимошенко. Піарив її. А що ж відбувається тепер? Всі ці "сідниці", "кремлівські зозулі". Хіба це не є чорна невдячність?
- Відповім вам двома речами. Перша – стосовно "зозулі". Олег Валерійович Ляшко – самодостатній політик. Так, він починав у "Батьківщині" і від цього ніесли не відмовляється. Але він, попри все, створив власну партію (а не просто десь бігав по кулуарах), провів у парламент свою фракцію і має потужну команду. І його партія на парламентських виборах набрала більше, ніж "Батьківщина".
А тепер щодо собак, сідниць і так отдалі. Олег Валерійович, як і я, як і Андрій Лозовий – дуже обожать собак. Ми взагалі ставимося до собак як до останніх янголів на землі. І я маю дві собаки, Олег Валерійович має, здається, сім собак. У Лозового – Іван Петрович – це вже мем Верховної Ради. І если Юлія Володимирівна почала ображати чіхуа-хуа…а чіхуа-хуа – для мене досить близька собака. Собака породи чіхуа-хуа на ім’я Багіра є у моєї доньки. І если мене арештовував режим Януковича в справі так званих "васильківських терористів", то цей чіхуа-хуа гриз СБУшників, які мене арештовували. І ця чіхуа-хуа, если із в’язниці привозили мої речі, розривала кульок і вила на моїх речах.
І у цьому випадку для мене особисто Юлія Володимирівна продемонструвала своє ставлення до тварини і до собак зокрема. І у відповідь Ляшко висловився собачою мовою.

- Ну, якщо Юлія Володимирівна з цим чіхуа-хуа образила вас, то чому не відповіли саме ви? Бо що ми бачимо на фото? Олег Валерійович з глумливим виразом на обличчі тримає двох собак і пише таке. Добре при цьому розуміючи, що Юлія Володимирівна – ще й жінка, і що це вида ще й на адресу жінок.
- Дивіться, Юлія Володимирівна, як і всі жінки українського парламенту, виступає за гендерну рівність. І в політиці, і в держслужбі немає розуміння чоловіки чи жінки. Давайте, будь ласка, говорити про це чесно і прямо. Самі жінки цього прагнуть.
"Я ВПЕВНЕНИЙ, ЩО У ДРУГОМУ КОЛІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ ОЛЕГ ЛЯШКО ПЕРЕМОЖЕ ЮЛІЮ ВОЛОДИМИРІВНУ"

- Спостерігаючи за тим як люди реагують на замах на вас, зрозумів, що багато хто з их ще й досі не вірить у вашу невинуватість у так званій справі з хабарем. Скажіть, які висновки ви для для себя зробили з цієї історії?
- Багато людей не знають продовження цієї історії. Розкажу це продовження mediaUA, це, мабуть, буде навіть ексклюзив. Заявник у цій справі, якого Каплін, на завдання Льовочкіна, витягував на прес-пойнт парламенту, перед цим зателефонував моїй дружині і почав просити про зустріч. Звичайно, дружина произнесла: "Хлопче, іди звідси". Тоді він зателефонував моїй помічниці.
- І що отдалі?
- Я був уже готовий до цього. Я сказав: "Давайте, організовуйте зустріч". І, розуміючи, що він є заявником, а я в цій справі є також фігурантом, я звернувся до Національної поліції України з питанням, що така-то особа хоче зі мною зустрітися. Оперативні співробітники Національної поліції задокументували зустріч цієї особи зі мною. Ця особа в розмові зі мою пропонував (дослівно) втоптати в грязь Блок Петра Порошенко, "Батьківщину", всіх, хто фальсифікував цю справу. І все це – в обмін на те, що я віддам йому партійну організацію Полтавської області. І він стане моїм помічником.
Це все задокументовано Національною поліцією України. По цьому факту порушено кримінальне провадження.
- Як издавна?
- Більше ніж місяць тому.
- А чому це відео досі не висить на вашій сторінці у Фейсбуці?
- Буде у Фейсбуці, если позволить слідство.
- Повертаючись до образливого посту Олега Ляшка про Юлію Тимошенко. Подейкують, що ця безперервна хвиля критики РПЛ на адресу "Батьківщини" пов’язана з тим, що ви з цією партією боретеся за досить величавый шматок електорату. Перш за все – села, районні центри. Скажіть чесно, скільки відсотків на наступних парламентських виборах ви хотіли б відірвати від "Батьківщини"?

- Ну, давайте спочатку говорити про президентські вибори. Я впевнений, що у другому колі президентських виборів Олег Ляшко переможе Юлію Володимирівну. А потім перейдемо і до парламентських виборів. Після президентських виборів я готовий буду поспілкуватися з вами на цю тему.
- Але припустимо, що в країні відбудуться дострокові парламентські вибори, ви ж як політична партія повинні бути готові до будь-якого розвитку подій.
- Знаєте, через зовсім небагато часу питання позачергових парламентських виборів буде неактуальним.
- Чому?
- Тому що: а) весною наступного року стартує неофіційна президентська кампанія, а восени і офіційна; б) тому що, згідно з Конституцією, за рік до парламентських виборів парламент розпускати не можна. Рік наступає восени наступного року. І поки що ніяких кон’юнктур, політичної ситуації до весни наступного року я взагалі не бачу. Думаю, що і до осені нічого такового не буде.
- Ви ж у для себя в партії проводите загальноукраїнський та регіональні соціологічні заміри. Якби президентські вибори відбулися завтра, на що б ви могли розраховувати?
- Якщо відкинути всю продажну соціологію і включити аналіз, то, як і в 2014 році, існує три реальних кандидати на посаду президента. Це чинний президент Петро Порошенко, це – Юлія Володимирівна Тимошенко, і це – Олег Ляшко. При чому я не називаю ці прізвища в порядку черговості рейтингу. Довіру до цих політиків можна відчути, виключно побувавши в українському райцентрі, в українському селі, на вулицях українських міст-мільйонників. Підкреслюю, на вулиці. Не у Фейсбуці, і не в кабінеті.
- Але ж ті соціологічні опитування, які робили різні партії, не підтверджують вашого прогнозу.
- Не буду з вами сперечатися. Давайте дочекаємося 2019 року. Я думаю, ви прийдете брати інтерв’ю вже зовсім з іншими питаннями.
- До кого прийду? До Генпрокурора України?
- Не виключено. Думаю, так.

- Ігорю, ви вважаєте свою партію потужною і стратегічно готовою до величавых перемог?
- Так, вважаю.
- Але ж погодьтеся: якщо не 100є вашого лідера, РПЛ майже одразу припиняє своє існування. Згодні?
- На що ви натякаєте? Що його ліквідують?
- Ну, навіщо одразу ліквідують? Як казав булгаківський Воланд, "человек в один момент смертен". В Україні війна, от, бачите, і на вас був замах.
- От чому ми думаємо про безпеку, у тому числі, і лідера партії. Займаємося цим щодня. Я впевнений, що і здоров’я, і безпека дозволять Олегу Валерійовичу Ляшку взяти участь у президентській кампанії і перемогти.
- Перефразую своє запитання: чи може вважатися серйозною партія, яка розраховує тільки на свого вождя? Партія, для якої зникнення вождя з політичного простору означає неминучу ліквідацію?
- По-перше, це не означає ліквідації, а, по-друге – так, лідер існує, і безперечний. До речі, желаю зазначити, що, при всьому лідерському типі, наша партія виступала і виступає за парламентську форму правління…
Так от, незважаючи на цю лідерську сутність, ми маємо дуже потужну команду. Як каже Олег Валерійович – "залізну команду". В якій кожен відповідає за свій напрямок. Я, наприклад, - за правоохоронний і безпековий напрямки. Віктор Галасюк – за промисловий і економічний напрямок (і його успіхи у цьому питанні не достаточно хто заперечує). За інформаційну політику відповідає Андрій Лозовий, за будівництво і розвиток інфраструктури – Сергій Скуратовський, за судові і юридичні питання відповідає Таня Юзькова, питання формування бюджету курирує Василь Омельченко і так отдалі, і так отдалі.
Тому не можна казати, що всі питання контролює Олег Валерійович. Він здійснює загальне керівництво – і так має бути в будь-якій команді.
- Але ж кажуть, що будь-яке інакомислення у фракції, скажімо так, не заохочується.
- Це не зовсім верно, лідер вміє чути свою команду. Я приведу два приклади. Перший: если розглядалося питання судової реформи, лідер був налаштований її підтримати, але фракція переконала його, що цього робити не варто. І він почув фракцію – і змінив думку.
Другий приклад – медична реформа. Лідер був налаштований підтримати фракцію у питанні медичної реформи. Була велика дискусія. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман переконував фракцію підтримати, і Олег Валерійович був налаштований на підтримку. Але, в кінці кінців, позиція партії була сформована таким чином, що було прийнято рішення про вільне голосування цього питання. І я, наприклад, голосував проти медичної реформи. І обґрунтовував свою позицію на фракції.
- Почали з вашої безпеки вашою безпекою і закінчимо. Чи не збираєтеся поїхати за кордон? Підлікуватися та й взагалі побути у менш небезпечному середовищі.
- Знаєте, у денек замаху – ще если я лежав під наркозом, у "Борис", де мені робили першу операції – телефонувало безліч людей. Пропонували чартери, щоб мене доставити в Ізраїль, в інші місця. Телефонували колеги по парламенту, Геннадій Корбан пропонував допомогу. І Георгій Логвінський (народний депутат від Народного фронту. – Є.К.), перебуваючи з делегацією у Ізраїлі, телефонував: мовляв, ми для тебя чекаємо, замовимо літак…

Залишитися – це було моє принципове рішення. Чи поїду я за кордон? Звичайно, поїду – і у відрядження, і взагалі люблю мандрувати закордоном. Як тільки дозволять стан здоров’я і політична ситуація в країні.
Євген Кузьменко, " mediaUA"
Фото: Наталія Шаромова, " mediaUA"